Сечокам’яна хвороба
Сечокам’яна хвороба (уролітіаз) – захворювання, яке характеризується формуванням конкрементів (каменів) в органах сечовидільної системи. Уролітіаз може призводити до утворення дрібнозернистого або порошкоподібного піску, а також великих каменів в нирках, сечовому міхурі та інших сегментах сечовидільної системи. Найчастіше захворювання вражає пацієнтів у віці 22-50 років. За статистикою, саме уролітіаз є причиною близько 30% випадків госпіталізації у відділення урології. При відсутності належного лікування сечокам’яна хвороба викликає хронічний пієліт і пієлонефрит.
Причини розвитку уролітіазу
Утворення піску або каменів в органах сечовидільної системи безпосередньо пов’язане з порушенням обміну речовин в організмі. Певний вплив надає і спадкова схильність до захворювання.
Камені в нирках або сечовому міхурі можуть утворюватися на тлі неправильного харчування або вживання води зі специфічним хімічним складом, в якому переважає велика кількість солей. Розвитку уролітіазу сприяють малорухливий спосіб життя, сидяча робота, нестача вітамінів групи А і В. Часто камені утворюються як побічна патологія при захворюваннях органів шлунково-кишкового тракту.
Окремо необхідно виділити «вторинні» камені. Вони утворюються в разі порушення відтоку сечі. Кристали солі, що в ній знаходяться, випадають в осад і ущільнюються через високу концентрацію.
Типи каменів за складом:
- урати;
- оксалати;
- фосфати;
- струвіти.
Симптоми уролітіазу
Класичним симптомом сечокам’яної хвороби є ниркова колька. Вона виникає в разі порушення відтоку сечі. Больові відчуття можуть залежати від місця розташування каменя, його різновиду та розміру. Але найчастіше біль віддає в поперек, хоча може відчуватися і в паху або в області статевих органів. До появи больових відчуттів сечокам’яна хвороба зазвичай протікає взагалі без специфічних симптомів.
Додатково до сильних болів у пацієнта спостерігаються ознаки інтоксикації:
- нудота і блювота;
- прискорені позиви до сечовипускання;
- домішки крові в сечі;
- різі під час сечовипускання.
Якщо камінь по діаметру менше сечоводу, то він може вийти з організму самостійно. Але в більшості випадків необхідна термінова допомога фахівця. Після збору анамнезу уролог направляє пацієнта на здачу лабораторних аналізів і проходження апаратної діагностики:
- аналізи крові та сечі;
- УЗД;
- урографія (рентгенівський знімок).
Підвищення температури тіла може свідчити про те, що на тлі порушення відтоку сечі у пацієнта розвивається запалення.
